Україна зараз перебуває в процесі впровадження в життя комплексних загальнодержавних змін і реформування багатьох сфер діяльності суспільства. Потреба в глибинних реформах очевидна, в тому числі й у судовій владі.
Мета судової реформи – це якісно нові правила функціонування судової системи задля гарантування захисту прав людини, й для напрацювання конструктивних пропозицій щодо проведення судової реформи Президентом України було створено відповідні професійні інституції, зокрема Раду з питань судової реформи та Конституційну Комісію.
Проте реформаторські ініціативи часто бувають радикальними, політично забарвленими та власне далекими від мети реформи. Тому не тільки для професійних юристів, але й для будь-якого громадянина, члена українського суспільства, важливо певною мірою критично сприймати гучні заяви про судову реформу, які роблять публічні особи.
Зокрема, з настанням нового, 2016 року, деякі представники виконавчої влади публічно «реанімують» ідею тотального звільнення всіх без винятку суддів України та нав’язують суспільству цю ідею як єдино ефективний метод проведення судової реформи.
Реформаторські ініціативи, спрямовані на звільнення всіх суддів в Україні, – не нові. Вони були предметом прискіпливого аналізу та дискусій на національному рівні, в тому числі й у процесі роботи Конституційної Комісії, та не знайшли підтримки внаслідок своєї безпідставності.
Конституційна Комісія за результатами напруженої роботи виконала своє завдання – напрацювала, схвалила та подала Президенту України пропозиції конституційних змін у сфері правосуддя, які мають стати базисом для подальшого проведення судової реформи. Зазначені пропозиції схвалила Національна рада реформ, Глава держави вніс відповідний законопроект до парламенту, Верховна Рада України 22 грудня 2015 року направила його до Конституційного Суду України для висновку.
Більш того, проект змін до Конституції України в частині правосуддя, підготовлений Конституційною Комісією, одержав схвальні відгуки з боку Венеціанської комісії. І навпаки, ініціативам звільнення всіх суддів Венеціанська комісія дала негативну оцінку. Зауваживши, що звільнення всіх суддів, крім виключних випадків, таких як конституційний дисконтинуїтет, не відповідає європейським стандартам та принципу верховенства права, до того ж замінити всіх суддів (більше 8000 осіб) неможливо без шкоди для безперервності відправлення правосуддя (пункт 37 Висновку CDL-AD(2015)027 від 26 жовтня 2015 року).
Незважаючи на ці обставини, окремі вищі посадовці органів виконавчої влади знову нав’язують суспільству ідею тотального звільнення всіх без винятку суддів, хоча ця ідея в процесі політичної дискусії вже була відкинута. Таким чином новий сплеск подібних публічних закликів не має під собою жодних об’єктивних, правових підстав, і виглядає як особиста піар-кампанія окремих посадових осіб, спрямована на тимчасове підвищення власних політичних рейтингів за рахунок маніпулювання суспільною думкою.
Представникам виконавчої влади як публічним особам варто зменшити концентрацію особистої уваги на судовій реформі, спрямувавши натомість максимум зусиль, часу та енергії на ефективне реформування сфер власної відповідальності, зокрема, щодо виконання судових рішень задля зменшення кількості звернень наших громадян до Європейського суду з прав людини, стосовно структури правоохоронних органів, функціонування нововведень у сфері безпеки дорожнього руху.
_03_03.png)
